📒 У монографії вперше здійснено системне дослідження дзвонарської культури України як соціокультурного феномена. Міждисциплінарне вивчення звершено на основі залучення широкого кола історіографічних джерел, що визначило створення фактично нового напряму в сучасній українській культурології - кампанології. За авторським визначенням дзвонарська культура України охоплює відливання дзвонів і будівництво споруд для них, їхню церковну й світську функцію, підготовку дзвонарів, створення ними особливих форм музичних дзвонарських композицій, а також розповсюдження дзвонарства в суспільно-побутовій, церковно-сакральній і народно-обрядовій сферах. Запропонований напрям наукового пошук здійснено в річищі світового й українського кампанологічного джерелознавства, що склало надійну теоретичну основу для всебічного дослідження дзвонінь, їхніх функцій, прийомів гри, періодизації історичного розвитку, виявлення національних і регіональних особливостей, а також упорядкування наукової термінології.